Про сміливих. Олександр Васюков ⭐ СК VUSO

Про сміливих. Олександр Васюков ⭐ СК VUSO

Воєнні дії в Україні вмить перевернули життя людей з голови до ніг. Багатьом довелось полишити рідні домівки, аби захистити свою державу від загарбників. Таке рішення прийняв й Олександр Васюков, який до повномасштабного вторгнення працював у представництві VUSO в Сумах.

Його історія #про_сміливість не може не захоплювати. Олександр не втрачає жодної можливості наблизити перемогу України і за весь цей час встиг пройти шлях від волонтера до фахівця інженерної справи у ЗСУ. Він поділився своїм досвідом та планами на майбутнє з нами.

– Як дізнались про початок вторгнення? 

– Дізнався з телефонного дзвінка директора місцевого представництва компанії. Потім умикнули телевізор і вже все стало зрозуміло. До кінця мені не вірилось, що це відбудеться,  але за день до того ми з моїм кумом в гаражі ремонтували машину. Ввечері побачили, що в повітря було піднято багато дронів. Це насторожило, але ми списали це на те, що ми прикордонний регіон і військові просто моніторять ситуацію.

В перший день російські війська зайшли в місто колоною. Все відбулося дуже швидко. Довго там вони не були, поїхали в бік Києва. Коли його взяти не змогли, то наші військові їх, звичайно, поганяли по місту. Це була страшна картина. 

– Як Ви потрапили у ЗСУ?

– Спочатку намагався потрапити в ТрО. Це було складно, адже туди пішло багато охочих. Потім я вийшов на батька мого знайомого, який був учасником АТО. Тоді він формував свій підрозділ і я приєднався до нього. Ми десь півтора місяця знаходились в місцевому підрозділі Сумської територіальної оборони. Після цього нам запропонували оформити контракт. Згодом я почав шукати способи потрапити в Збройні сили, бо на той час ще не було мобілізації. Щоб це зробити мені довелось виписатись з обласного військомату і зареєструватись в іншому місці. Звідти мене в травні мобілізували. Потім були навчання в Британії. 

– Що за період служби давалося найскладніше?

– По-перше, складно було звикнути до нових умов життя, до переїздів частих. Але найскладніше те, що досі не було можливості з родиною побачитись.. Я вже тут дев’ятий місяць і за цей час жодного разу не вийшло побути вдома. Це найтяжче, що може бути…

– Як, на Вашу думку, змінилася країна після 24 лютого?

– Наша країна змінилася ще у 2014 році. Якщо брати глобально, то я побачив, що наші люди вміють об’єднуватись, вміють допомагати одне одному. Я сам від початку був волонтером: наша громада налагодила зв’язки зі Швецією, нам надсилали допомогу для військових і я займався цим…Там почав спілкуватись з різними людьми і переконався, що тепер немає ніякого поділу між українцями: зараз чоловік з великими статками може подавати ящики з гуманітаркою людині, яка працює на заводі зі станком. Шкода, що це сталось саме за таких обставин.

– Що ви зробите після перемоги?

– Після перемоги хочу просто відпочити, відчути, що все справді закінчилось. Дуже хочеться повернутись до родини, до нормального життя.

 

Для цієї сторінки переклад на Вашій мові відсутній


Цей вебсайт використовує cookies.
Залишаючись на сайті, ви погоджуєтесь з Політикою конфіденційності та Правилами щодо файлів cookie.

Приймаю

Підпишіться на розсилку та отримуйте спеціальні пропозиції!📣